Маркос Оганесян: Досягнення Спілки вірмен України повинні бути розвинені і примножені

479
Маркос Оганесян

Представляємо Вашій увазі інтерв’ю з главою Української єпархії Вірменської Апостольської церкви єпископом Маркосом Оганесяном. У матеріалі Маркос Оганесян розповів про історію єпархії, а також оцінив досягнення вірменської діаспори України.

– Ви вже більше півтора року перебуваєте в Україні. Розкажіть про Ваші враження.

– Сьогодні Україна переживає непростий етап своєї історії, що знаходить відображення в політичній, економічній, соціальній і в інших сферах життя. Мене, як церковнослужителя, в першу чергу турбує моральна і духовна сторони життя, як людини, так і суспільства в цілому. В Україні духовність індивіда особливо значима, адже релігія відіграє важливу роль в житті українського народу і країни. На державному рівні це знаходить відображення в тому, що в Україні немає утиску будь-яких релігійних організацій і діячів. Це є свідченням прагнення держави не тільки підтримати і зберегти історично багатий духовний образ країни, а й залучити релігійний досвід в процесі становлення України на шляху демократичного розвитку.

– Які були перші враження про діаспору?

– У мене дуже багатогранне уявлення про вірмен України, які складають одну з численних і історично давно сформованих громад вірменської діаспори. Відразу привертає увагу серйозна залученість громади в суспільне життя країни, в тому числі, і релігійне. Однією з важливих задач вірменського духовенства в Україні – повернути в лоно Матері-Церкви тих, хто залишився за яких-небудь причин поза духовного простору. Наша мета – обробляти це поле, розбудивши їх внутрішні почуття, переживання і сприйняття, подбати про національно-духовне виховання майбутніх поколінь вірмен України.

– На Ваш погляд, вдалося вірменській діаспорі відбутися і вирішити свої нагальні питання?

– Історично вірмени в Україні жили не роз’єднано і відокремлено, а своїм об’єднаним потенціалом брали участь не тільки в становленні та розвитку української культури, а й, в чималому ступені, економічного життя і навіть установлення державності. На сучасному етапі, Спілкою вірмен України, як консолідуючим органом вірменських громад, також пройдено вже чималий історичний шлях. За час своєї роботи організація вже принесла безліч досягнень для вірмен. На сьогоднішній день ми повинні розуміти, що для успішної діяльності організації необхідна підтримка, активізація всіх регіональних громад. Інша важлива сфера – зміцнення зв’язків з Батьківщиною-Вірменією, для чого необхідна інтегрованість з посольством Республіки Вірменія в Україні, розробляти і реалізовувати спільні проекти.

– Як Ви ставитеся до ініціативи українських вчених і громадських діячів, оголосити 27 червня (День ікони вірменської Богородиці) – Днем дружби і братерства українського і вірменського народів?

– У вірменського і українського народів є багато спільного, великий пройдений спільний історичний шлях. Національне надбання двох народів ми не тільки повинні цінувати, а й на належному рівні донести до сучасного громадянина України, незалежно від національної чи релігійної приналежності.

– Розкажіть, будь ласка, про вірменську єпархію в Україні.
– На території України історично існували різні вірменські церкви і єпархії. За деякими історичними даними, тут вже в середні віки існували вірменські церкви. Українська єпархія Вірменської Апостольської церкви, якою ми знаємо її сьогодні, була затверджена в 1991 році. В сучасній Україні існує вже більше 25 парафій. В цілому, історія вірменського церковного життя в Україні дуже багатогранна. Наші предки залишили нам багату духовну спадщину. У важкі часи ми періодично отримували підтримку наших єдиновірних братів-українців. Наприклад, коли вірмени Києва після пожежі втратили церкву на Подолі, наші єдиновірні брати тоді ще, в 16 столітті, виділили прибудови і дали можливість молитися в Софійському соборі.

– Які відносини Вірменської Апостольської церкви з іншими церквами України?

В Україні існує Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), в яку входить 19 церковних організацій. Кожна з конфесій є повноцінними діючими членом Всеукраїнської Ради Церков, а відносини проходять на рівні братнього духовного спілкування.

– Скільки в Україні вірменських храмів, і чи багато з них потребують реконструкції?

Серед тих, хто потребують реконструкції в першу чергу, хотілося б виділити храми Івано-Франківської області в Кутах, Снятині, Городенці. Після повернення церковного комплексу Святого Григорія в Бережанах Тернопільської релігійній громаді, в храмі вже ведуться реставраційні роботи. Крім того, у нас є історичні храми, які потребують догляду на постійній основі, наприклад, Львівська вірменська церква. Крім наших парафіян, вагому підтримку в утриманні храму в належному порядку надає Міністерство культури Польщі.

– Що б ви хотіли побажати нашим читачам?

– В першу чергу, щоб не згасала віра. Сучасний світ, повсякденні турботи, труднощі та негаразди віддаляють людину від духовності. Наше завдання створити, у міру можливості всі умови для життя в світі духовності і національної культури. Ми повинні бути гідною і невід’ємною частиною українського суспільства, і в той же час вірними чадами свого народу і своєї церкви.